Ранкові пестощі в байдужості думок на мить зникають в цупкому кришталі зітхання
ранковий ніжний шепіт колихання вій,ще десь в замріяному сні в своїх бажаннях
ранкового звучання колискових дум,що десь уже зникають по закутках ночі
в кімнаті,тепло і приємне відчуття солодких пиріжків...
а може все це сон...?

Жила собі маленька дівчиська,на ім*я Єленка,шось жила собі:ходила,раділа,сміялась,базікала постійно шось дурне,
була такою ,ну такою,..справжньою
А вголові у неї трошки безлад,такийсобі розгардіяж...
розгублення.
або злякалась,
або просто побачила ідеальний світ,та не про власне життя
Вона закохана,в ті очі та вуста,які для неї
недоступні,або,які ж зовсім не для неї
от дивне в неї життя,
розумна баба,а розгубилася
загубилась у власноному житті,пішла не тією стежкою
а може і тією,тільки от шкодує
вона сильна,але ж така слабка в середині,тендітна і безсахисна
Потребує підтримки і розуміння..
Мрійлива дівчиська,вірить у казки
ніколи не розраховує ж на те,шо знею начастіше трапляється
почуття,
їй важко,
зробити вибір,важко,але може навіть і не потрібно

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме час, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, -
на сьогодні, на завтра, назавжди! -
ти залишишся в серці моїм.
А чому? То чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
То все разом, а ти - окремо.
І сьогодні, і завтра, й навік.

Я трохи випала з життя...Загубила серце...
Шукала по кімнаті... і ледве знайшла...
у вирії думок,гублячись,ми провокуємо мозок штучно вигадувати проблеми... в дійсності яких не існує...кажуть,шо так жити цікавіше...
а хтось спробував інакше?
Завжди має бути момент відновлення,загубився і знайшовся
іноді,це важко,бо не кожень день зникаєшь у власних обмеженнях,